оплічник

оплі́чник

-а, ч., заст.

Спинка (крісла і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оплічник — оплі́чник іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. оплічник — ОПЛІ́ЧНИК, а, ч., заст. Спинка (крісла і т. ін.). Коснятин відкинувся назад на перламутром викладений оплічник крісла (Юліан Опільський). Словник української мови у 20 томах
  3. оплічник — ОПЛІ́ЧНИК, а, ч., заст. Спинка (крісла і т. ін.). Словник української мови в 11 томах