1. Словник української мови у 20 томах

оплічник

ОПЛІ́ЧНИК, а, ч., заст.

Спинка (крісла і т. ін.).

Коснятин відкинувся назад на перламутром викладений оплічник крісла (Юліан Опільський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оплічник — оплі́чник іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. оплічник — -а, ч., заст. Спинка (крісла і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оплічник — ОПЛІ́ЧНИК, а, ч., заст. Спинка (крісла і т. ін.). Словник української мови в 11 томах