оплічник
ОПЛІ́ЧНИК, а, ч., заст. Спинка (крісла і т. ін.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оплічник — оплі́чник іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- оплічник — -а, ч., заст. Спинка (крісла і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- оплічник — ОПЛІ́ЧНИК, а, ч., заст. Спинка (крісла і т. ін.). Коснятин відкинувся назад на перламутром викладений оплічник крісла (Юліан Опільський). Словник української мови у 20 томах