оповитий

ОПОВИ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до опови́ти.

Коло порога на кілочках висів цілий ряд смушевих чорних та сивих шапок, оповитих червоними .. поясами (І. Нечуй-Левицький);

Там, з боку вокзалу, висока каплиця..., густо з боків оповита виноградовим хмелем (Панас Мирний);

Венера оповита суцільними білими хмарами, проникними лише для радіохвиль (з наук. літ.);

Ставки, оповиті сутінками зоряного вечора, поволі затихали (Я. Качура);

Степ, оповитий нічною прохолодою, ще спав (І. Цюпа);

Так незламний в біді спочивав Одіссей богосвітлий, Сном оповитий глибоким (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Загалом картина оповита підкреслено мінорним настроєм (із журн.).

◇ (1) Мов [те́мною] хма́рою опови́тий – дуже сумний, похмурий хтось.

Чоловік був смутний, як хмарою оповитий (з газ.).