оповитий

ОПОВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опови́ти.

Коло порога на кілочках висів цілий ряд смушевих чорних та сивих шапок, оповитих червоними.. поясами (Н.-Лев., II, 1956, 44);

В сусідній кімнаті стояли урни, оповиті гарячим кумачем (Донч., V, 1957, 418);

Там, з боку вокзалу, висока каплиця…, густо з боків оповита виноградовим хмелем (Мирний, III, 1954, 261);

Ще замолоду він наткнувся на сю місцину, — високу гору, покриту лісом і трохи не з трьох сторін оповиту чистою.. водою вередливого Псла (Мирний, IV, 1955, 157);

Високий берег, оповитий прозорим туманом, мрів у далечині (Н.-Лев., III, 1956, 7);

Ставки, оповиті сутінками зоряного вечора, поволі затихали (Кач., Вибр., 1953, 209);

Степ, оповитий нічною прохолодою, ще спав (Цюпа, Назустріч.., 1958, 353);

Так незламний в біді спочивав Одіссей богосвітлий, Сном оповитий глибоким (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 113).

◊ Мов [те́мною] хма́рою опови́тий див. хма́ра.