1. Словник української мови у 20 томах

оповість

О́ПОВІСТЬ, і, ж.

1. розм. Те саме, що оповіда́ння 2.

Старий слізьми оповість доповів, тремтів цілий і плакав, мов дитя, а я, мов причарований, сидів (І. Франко).

2. діал. Звістка, вість.

Жадної оповісті нема (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповість — о́повість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. оповість — -і, ж. 1》 розм. Те саме, що оповідання 2). 2》 діал. Звістка, вість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оповість — РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм. Словник синонімів української мови
  4. оповість — О́повість, -вісти, -сті, -стю; -вісті, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. оповість — О́ПОВІСТЬ, і, ж. 1. розм. Те саме, що оповіда́ння 2. Старий слізьми оповість доповів, тремтів цілий і плакав, мов дитя, а я, мов причарований, сидів (Фр., XIII, 1954, 74). 2. діал. Звістка, вість. Жадної оповісті нема (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  6. оповість — Оповість, -сти ж. Увѣдомленіе, извѣщеніе. Жадної оповісти нема. Черн. у. Словник української мови Грінченка