оптика

О́ПТИКА, и, ж.

1. Розділ фізики, що вивчає світло, його властивості та закони.

Якщо скористатися із строгих законів оптики, то треба сказати, що не давати тіні при бічному освітленні може лише предмет, який не підвищується над загальним рівнем поверхні (з наук.-попул. літ.);

В нім [у чоловікові] відбувалося тепер щось подібне до розколювання світла в оптиці (І. Франко).

2. збірн. Прилади, інструменти, виготовлені з урахуванням законів відбивання і заломлення світла.

– Полундра!.. – крикнув шофер і повів очима на високу гору, на якій уже сиділи німці. – Він усе бачить. У нього оптика – цейс (В. Кучер);

[Будко:] – Візьміть цю оптику від мене на добрий спомин. Таких окулярів у Києві небагато, можете мені повірити (В. Собко);

Освітлювальна оптика;

Проекційна оптика.

△ (1) Анаморфо́тна о́птика – оптика, що стискає зображення по горизонталі, залишаючи практично незмінною його вертикальну складову.

Анаморфотна оптика буває двох видів: спеціальні анаморфотні об'єктиви і анаморфотні насадки, що встановлюються при зніманні перед звичайними об'єктивами (з наук. літ.);

Анаморфотна оптика застосовується в широкоекранному кіно для того, щоб було можливо на стандартній 35-міліметровій плівці розміщувати зображення, які вдвічі перевищують за шириною звичайні (з наук.-попул. літ.);

(2) Волоко́нна о́птика – оптична система для передачі світла і зображення тонкими світловодами а також розділ оптики, що вивчає такі системи.

Волоконну оптику сьогодні ефективно використовують в системі передачі даних, системах передачі зображення і освітлення, у давачах фізичних величин (з наук.-попул. літ.);

(3) Ква́нтова о́птика – розділ фізики, що вивчає властивості світла з погляду квантової теорії Планка.

Основна ідея квантової оптики полягає у гіпотезі про те, що світло випромінюється та поглинається певними дискретними порціями – квантами (з навч. літ.);

(4) Фізіологі́чна о́птика – розділ оптики, що вивчає сприйняття світла живими істотами та їх зорові відчуття.