1. Словник української мови у 20 томах

опівнічний

ОПІВНІ́ЧНИЙ, а, е.

Який припадає на середину ночі.

Стоять дехкани на кургані В суворий опівнічний час (Я. Шпорта);

// Який буває або відбувається опівночі.

В небі тихий місяць лине, шле у серці промені. Зацвітай, моя шипшино, в опівнічному огні (В. Сосюра);

Коли б знала [Катерина] свою долю, нехай би парувалися з Настею, нехай би вона забрала в свою хату п'яні злидні, опівнічні сварки і осоружні ранкові мовчанки (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опівнічний — опівні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. опівнічний — -а, -е. Який припадає на середину ночі. || Який буває або відбувається опівночі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опівнічний — ПІВНІ́ЧНИЙ (який припадає на середину ночі, буває, відбувається опівночі), ОПІВНІ́ЧНИЙ, ПОЛУНО́ЧНИЙ заст. Б'є північная година (С. Руданський); Стоять дехкани на кургані В суворий опівнічний час (Я. Шпорта); Ой да світи, місяць, Ой да світи, ясний, гей, Ще й полуночная зоря! (пісня). Словник синонімів української мови
  4. опівнічний — Опівні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. опівнічний — ОПІВНІ́ЧНИЙ, а, е. Який припадає на середину ночі. Стоять дехкани на кургані В суворий опівнічний час (Шпорта, Вибр., 1958, 142); // Який буває або відбувається опівночі. В небі тихий місяць лине, шле у серці промені. Словник української мови в 11 томах