1. Словник української мови у 20 томах

опікунка

ОПІКУ́НКА, и, ж.

Жін. до опіку́н.

Не забувала [Войцехова] як опікунка сиріт щомісяця зголошуватися до каси по пенсію, що на них припадала (І. Франко);

Княгиня Єва на диво швидко заспокоїлась, навіть міцно стиснула руку своїй опікунці (В. Гжицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опікунка — опіку́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. опікунка — -и. Жін. до опікун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опікунка — Опіку́нка, -нки, -нці; -ку́нки, -ку́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. опікунка — ОПІКУ́НКА, и, ж. Жін. до опіку́н. Не забувала [Войцехова] як опікунка сиріт щомісяця зголошуватися до каси по пенсію, що на них припадала (Фр., VI, 1951, 167); Княгиня Єва на диво швидко заспокоїлась, навіть міцно стиснула руку своїй опікунці (Гжицький, Опришки, 1962, 56). Словник української мови в 11 томах
  5. опікунка — Опікунка, -ки ж. Опекунша. Мусіла слухати старших сестер як опікунок. Левиц. І. 307. Словник української мови Грінченка