1. Словник української мови у 20 томах

опікунський

ОПІКУ́НСЬКИЙ, а, е.

Прикм. до опіку́н.

Вперше Ганна так різко розмовляла з дядьками. Відчула раптом, що тут, у Каховці, вона може .. менше зважати на їхню опікунську владу (О. Гончар);

// Який здійснює опіку (у 1, 3 знач.).

Опікунська рада дитячого будинку ухвалила збудувати для дітей літню дачу (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опікунський — опіку́нський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. опікунський — [оп'ікун'с'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. опікунський — -а, -е. Прикм. до опікун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. опікунський — Опіку́нський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. опікунський — ОПІКУ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до опіку́н. Вперше Ганна так різко розмовляла з дядьками. Відчула раптом, що тут, у Каховці, вона може.. менше зважати на їхню опікунську владу (Гончар, І, 1959, 43); Опікунська рада дитячого будинку ухвалила збудувати для дітей літню дачу (Рад. Укр., 8.VI 1946, 1). Словник української мови в 11 томах