оранка
О́РАНКА, и, ж.
1. Дія за знач. ора́ти; орання.
Спільна вигода присилувала їх [Карпа і Лавріна] помагати один одному в оранці і в сівбі, .. і в возовиці (І. Нечуй-Левицький);
Після жнив Іванові возовиця; далі оранка на озимину (Панас Мирний).
2. Пора, період, коли орють землю.
[Передерій:] У хазяйстві це [лучка] важне діло: чи конячку держати, чи корівчину.., а чи в оранку й волам підкинути, то от сінце й є! (Панас Мирний);
– Якась розумна голова додумалась тепер, саме перед оранкою, наділяти [землею] (М. Стельмах).
3. Виоране поле, ділянка; рілля.
Я б з тебе брати багато не стала: Дай мені тільки гартовані рала; Зріж лемешем мою сіру вершину, Кинь по тій оранці зерна частину (Я. Щоголів);
// Орна земля.
[Юда:] З сусідами в той час я позивався за спаш, за оранку (Леся Українка);
// Зораний шар ґрунту.
– Що це ви, Карпе Івановичу, глибину оранки міряєте? (В. Собко).
△ (1) Я́русна о́ранка, с. г. – пошарова оранка ґрунту.
При ярусній оранці поліпшується водопроникність ґрунту і нагромадження в ньому вологи (із журн.).
Значення в інших словниках
- оранка — о́ранка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- оранка — [оранка] -кие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
- оранка — -и, ж. 1》 Дія за знач. орати. || Пора, період, коли орють землю. || Основний прийом механічного обробітку ґрунту плугом, що забезпечує одночасне перевертання орного шару, його розпушування і перекришення. 2》 рідко. Те саме, що рілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оранка — В сільському господарстві один із осн. способів обробітку ґрунту, орють плугом (раніше ралом, сохою), відрізаючи шари ріллі, які називають скибами, перевертають та кришать їх, загортають органічні та зелені добрива, знищують бур'яни; о. готує ґрунт до сівби. Універсальний словник-енциклопедія
- оранка — ОРАННЯ (обробляння землі плугом), ОРАНКА. Ти ся журиш, пане брате, сіянням, оранням (коломийка); Однією зі складових культури землеробства є обробіток ґрунту, зокрема оранка (з журналу). РІЛЛЯ́, ОРАНИ́ЦЯ розм., ОРАНИ́НА розм., О́РАНКА розм., РОЛЯ́ діал. Словник синонімів української мови
- оранка — О́ранка, -нки, -нці; о́ранки, о́ранок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оранка — О́РАНКА, и, ж. 1. Дія за знач. ора́ти. Спільна вигода присилувала їх [Карпа і Лавріна] помагати один одному в оранці і в сівбі,.. і в возовиці (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- оранка — Оранка, -ки ж. 1) Паханіе. А що вже в полі на оранці, так дідові старими ногами за наймитом і не поспішитись. Г. Барв. 194. 2) Время паханія. Подольск. г. Словник української мови Грінченка