орда
ОРДА́, и́, ж.
1. іст. Об'єднання кількох кочових племен під владою одного хана у тюркських і монгольських народів.
Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну (І. Франко);
– Різні йшли на нас племена й орди: були торки, чорні клобуки.., ішли булгари [болгари].., обри (С. Скляренко);
* У порівн. З боку степу каховські околиці уже, як в облозі. Ніби найшла звідкись орда кочівників (О. Гончар);
// Середньовічна феодальна держава у тюркських і монгольських народів, а також територія цієї держави.
Нагайкою татари.., мов овець з кошари, Народ в орду гнали (П. Гулак-Артемовський);
Золота орда;
Кримська орда;
// Татарсько-турецьке військо.
Зажурилась Україна, Що нігде прожити: Гей, витоптала орда кіньми Маленькії діти (з народної пісні);
За що ж боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами? (Т. Шевченко);
– Поки орда шукала обхід.., наші воїни закріплювалися на нових позиціях (М. Чабанівський).
2. перен. Безладний, неорганізований натовп; велика кількість людей.
За балом бал у генерала, За генеральшею чимала Орда панів і паничів (Т. Шевченко);
Лакеї .. цілою ордою розносили пахучу смачну страву (Панас Мирний);
Громом озвалась з радощів семінарська орда (С. Васильченко);
– До вас ще ніхто не приходив на прийом?.. Скоро нагрянуть. Як тільки взнають, що ви є, так і посунуть! Нашестя! Орди цілі! (П. Загребельний).
3. В історичній науці – назва первісної форми організації людей.
Спочатку .. групи (з кількох десятків або сотень чоловік) були нетривкими і непостійними: вони легко розпадались і знов об'єднувались. Такі найраніші об'єднання первісних людей називаються первісною ордою (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- орда — орда́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири орди́ Орфографічний словник української мови
- орда — (тюркська) держава, спілка племен; (татарська) військо; П. дике збіговище <�стовпище, юрба, натовп, гурма, зграя, отара>; мн. ОРДИ, полчища. Словник синонімів Караванського
- орда — -и, ж. 1》 іст. Об'єднання кількох кочових племен під владою одного хана у тюркських і монгольських народів. || Середньовічна феодальна держава у тюркських і монгольських народів, а також територія цієї держави. Золота Орда. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- орда — И, ж. Компанія. Так збирай орду і поїдемо на шашлики. Словник сучасного українського сленгу
- орда — орда́ (від тюрк. орду – палатка хана, стоянка) 1. У тюркських і монгольських народів спершу назва військово-адміністративної організації, згодом – стоянки кочовиків, об’єднання кількох племен; за середньовіччя – ставка хана, столиця... Словник іншомовних слів Мельничука
- орда — У центральноазіатських кочівників спершу назва осідку хана, пізніше (з ХIII ст.) — цілого народу та підлеглих йому земель; у давнину в Україні назва татарських військ; на території Пд. Універсальний словник-енциклопедія
- орда — ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл. Словник синонімів української мови
- орда — Орда́, -ди́, -ді́; о́рди, орд Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- орда — ОРДА́, и́, ж. 1. іст. Об’єднання кількох кочових племен під владою одного хана у тюркських і монгольських народів. Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну (Фр. Словник української мови в 11 томах
- орда — Орда, -ди ж. 1) Орда. Піди, сину, геть од мене, нехай тебе орда візьме. Чуб. V. 890. 2) Перен.: толпа. Помішників у його ціла орда. О. 1862. V. 72. Ордою — толпой. За молодою козаки ордою. Шевч. Словник української мови Грінченка