1. Словник сучасного українського сленгу

орда

И, ж. Компанія. Так збирай орду і поїдемо на шашлики.

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орда — орда́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири орди́ Орфографічний словник української мови
  2. орда — (тюркська) держава, спілка племен; (татарська) військо; П. дике збіговище <�стовпище, юрба, натовп, гурма, зграя, отара>; мн. ОРДИ, полчища. Словник синонімів Караванського
  3. орда — -и, ж. 1》 іст. Об'єднання кількох кочових племен під владою одного хана у тюркських і монгольських народів. || Середньовічна феодальна держава у тюркських і монгольських народів, а також територія цієї держави. Золота Орда. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. орда — ОРДА́, и́, ж. 1. іст. Об'єднання кількох кочових племен під владою одного хана у тюркських і монгольських народів. Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну (І. Словник української мови у 20 томах
  5. орда — орда́ (від тюрк. орду – палатка хана, стоянка) 1. У тюркських і монгольських народів спершу назва військово-адміністративної організації, згодом – стоянки кочовиків, об’єднання кількох племен; за середньовіччя – ставка хана, столиця... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. орда — У центральноазіатських кочівників спершу назва осідку хана, пізніше (з ХIII ст.) — цілого народу та підлеглих йому земель; у давнину в Україні назва татарських військ; на території Пд. Універсальний словник-енциклопедія
  7. орда — ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл. Словник синонімів української мови
  8. орда — Орда́, -ди́, -ді́; о́рди, орд Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. орда — ОРДА́, и́, ж. 1. іст. Об’єднання кількох кочових племен під владою одного хана у тюркських і монгольських народів. Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. орда — Орда, -ди ж. 1) Орда. Піди, сину, геть од мене, нехай тебе орда візьме. Чуб. V. 890. 2) Перен.: толпа. Помішників у його ціла орда. О. 1862. V. 72. Ордою — толпой. За молодою козаки ордою. Шевч. Словник української мови Грінченка