1. Словник української мови у 20 томах

орел

ОРЕ́Л, орла́, ч.

1. Великий хижий птах родини яструбових, який живе в горах або степах різних частин світу.

За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день Божий довбе ребра Й серце розбиває (Т. Шевченко);

Орел підвівся на свої міцні високі ноги з великими гачкуватими пазурами, з хвилину постояв .. і знову .. закуняв (З. Тулуб);

Високо в небі кружляли степові орли (В. Кучер);

* У порівн. Мріє, колись ти літала орлом надо мною, – дай мені крила свої, хочу їх мати сама (Леся Українка).

2. Герб із зображенням цього птаха.

У запорожців на білих корогвах тільки червоні хрести, а в городових орли і всяке малювання з золотом (П. Куліш);

[Чоловік:] Це завтра свято військове у нас, ми маємо усі піти в вінках, орлів імперії врочисто нести повз образ імператора (Леся Українка);

Горді двоголові орли на стінах поспускали крила (В. Еллан-Блакитний);

Художник стояв .. і мовчки дивився на місто. Горбоносе, застигле обличчя старого .. нагадувало карбованого орла з старовинної монети (О. Гончар);

// Одна із сторін монети, медалі.

– Правда – то от той самий п'ятак: подивись з одного боку – орел; переверни .. – буде тобі орешка [решка] (В. Винниченко);

– Хутори, як золота медаль, можуть мати орла і решку: виростити дукача і розкришити мужицьку силу на клапті... (М. Стельмах).

3. перен. Про сильну, мужню людину.

– Орел, а не козак! – каже знов Василь Невольник. – Що, якби таких друзяк припливло хоч дві чайки до Кермана, як я пропадав там у неволі? (П. Куліш);

– Гляньте на цих орлів, – сказав задумано .. Журба, – що не хлопець, то сила, розум, талант... (С. Васильченко).

(1) Двоголо́вий (двогла́вий) оре́л, іст. – державний герб Росії (до 1917 р. і після 1991 р.).

Над дверима великий, чорний, двоголовий орел в золотій короні і в ореолі зброї (Мирослав Ірчан);

А мова не корилася царю – ані царю, ані його сатрапам, з орлом двоглавим стаючи на прю, що брав її у пазуристі лапи (Д. Білоус);

Вже був папір з орлом двоглавим, що дозволяв мандрівку у рідний край!.. (Василь Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Орел — Оре́л іменник чоловічого роду місто в Росії Орфографічний словник української мови
  2. орел — (гірський) беркут, (морський) орлан; ЖМ. герб; ЕВ. герой, звитяжець, козак, багатир, лицар, молодець. Словник синонімів Караванського
  3. орел — див. орлець Словник церковно-обрядової термінології
  4. орел — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  5. орел — [орел] орла, м. (на)оурл'і/орлов'і, кл. орлеи, мн. орли, оурл'іў Орфоепічний словник української мови
  6. орел — орла, ч. 1》 Великий хижий птах родини яструбових, що водиться в горах або степах різних частин світу. 2》 Герб із зображенням цього птаха. || Зворотний бік монети, медалі. 3》 перен. Про сильну, мужню людину. 4》 Екваторіальне сузір'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. Орел — Один із ключових символів масонства, як і у багатьох світових релігіях і мітологічних циклах. Відповідно до традиції – єдина жива істота, здатна, не кліпаючи, дивитися на Сонце. Двоголовий орел (див.) – офіційний символ Давнього і Прийнятого Шотландського обряду. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  8. орел — Орел живе самотно, а ворони громадно. Горді і сильні люди не потребують товариства. Орел мух не ловить. Говорить той, хто є дуже високої думки про себе і не хоче виконувати маловартісної для нього роботи. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. орел — У геральдиці гербовий знак багатьох держав, народів; одноголовий о. був гербом нім. держави, Німецького Райху, з 1871 — Нім. імперії; двоголовий — Московського князівства, пізніше Рос. імперії, Австр. імперії, Сербії, Югославії, США; о. є державним гербом Польщі. Універсальний словник-енциклопедія
  10. орел — МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. Словник синонімів української мови
  11. орел — Оре́л, орла́, орло́ві, о́рле! орли́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. орел — ОРЕ́Л, орла́, ч. 1. Великий хижий птах родини яструбових, що водиться в горах або степах різних частин світу. За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Словник української мови в 11 томах
  13. орел — Орел, орла м. 1) Орелъ. Ой з-за гори, із-за кручі орли вилітають. Мет. 106. Орла не можна бити; а як його стріляти, то треба спитать тричи: чи нажився на світі. Чуб. І. 64. Летять сини України вірли і соколи. Млак. 80. Словник української мови Грінченка