орел

оре́л

[орел]

орла, м. (на)оурл'і/орлов'і, кл. орлеи, мн. орли, оурл'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Орел — Оре́л іменник чоловічого роду місто в Росії Орфографічний словник української мови
  2. орел — (гірський) беркут, (морський) орлан; ЖМ. герб; ЕВ. герой, звитяжець, козак, багатир, лицар, молодець. Словник синонімів Караванського
  3. орел — див. орлець Словник церковно-обрядової термінології
  4. орел — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  5. орел — орла, ч. 1》 Великий хижий птах родини яструбових, що водиться в горах або степах різних частин світу. 2》 Герб із зображенням цього птаха. || Зворотний бік монети, медалі. 3》 перен. Про сильну, мужню людину. 4》 Екваторіальне сузір'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. Орел — Один із ключових символів масонства, як і у багатьох світових релігіях і мітологічних циклах. Відповідно до традиції – єдина жива істота, здатна, не кліпаючи, дивитися на Сонце. Двоголовий орел (див.) – офіційний символ Давнього і Прийнятого Шотландського обряду. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  7. орел — ОРЕ́Л, орла́, ч. 1. Великий хижий птах родини яструбових, який живе в горах або степах різних частин світу. За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день Божий довбе ребра Й серце розбиває (Т. Словник української мови у 20 томах
  8. орел — Орел живе самотно, а ворони громадно. Горді і сильні люди не потребують товариства. Орел мух не ловить. Говорить той, хто є дуже високої думки про себе і не хоче виконувати маловартісної для нього роботи. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. орел — У геральдиці гербовий знак багатьох держав, народів; одноголовий о. був гербом нім. держави, Німецького Райху, з 1871 — Нім. імперії; двоголовий — Московського князівства, пізніше Рос. імперії, Австр. імперії, Сербії, Югославії, США; о. є державним гербом Польщі. Універсальний словник-енциклопедія
  10. орел — МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. Словник синонімів української мови
  11. орел — Оре́л, орла́, орло́ві, о́рле! орли́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. орел — ОРЕ́Л, орла́, ч. 1. Великий хижий птах родини яструбових, що водиться в горах або степах різних частин світу. За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Словник української мови в 11 томах
  13. орел — Орел, орла м. 1) Орелъ. Ой з-за гори, із-за кручі орли вилітають. Мет. 106. Орла не можна бити; а як його стріляти, то треба спитать тричи: чи нажився на світі. Чуб. І. 64. Летять сини України вірли і соколи. Млак. 80. Словник української мови Грінченка