оріх
ОРІ́Х, а, ч., рідко.
Те саме, що горі́х.
Сад стоїть внизу і пісню осені розучує. Підбіжить вітер до оріхів – оріхи ноти ронять пожовклі (П. Тичина);
Був колись оріх, а тепер свистун (Номис);
Ярина кинула розкушеного оріха додолу і взялася знов нагинати ліщину (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оріх — -а, ч., рідко. Те саме, що горіх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оріх — Горіх, горішок, горішочок Словник чужослів Павло Штепа
- оріх — Орі́х, див. горі́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оріх — ОРІ́Х, а, ч., рідко. Те саме, що горі́х. Сад стоїть внизу і пісню осені розучує. Підбіжить вітер до оріхів — оріхи ноти ронять пожовклі (Тич. Словник української мови в 11 томах