1. Словник української мови в 11 томах

оріх

ОРІ́Х, а, ч., рідко. Те саме, що горі́х.

Сад стоїть внизу і пісню осені розучує. Підбіжить вітер до оріхів — оріхи ноти ронять пожовклі (Тич., І, 1957, 116);

Був колись оріх, а тепер свистун (Номис, 1864, № 1866);

Ярина кинула розкушеного оріха додолу і взялася знов нагинати ліщину (Л. Укр., III, 1952, 739).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оріх — -а, ч., рідко. Те саме, що горіх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. оріх — Горіх, горішок, горішочок Словник чужослів Павло Штепа
  3. оріх — ОРІ́Х, а, ч., рідко. Те саме, що горі́х. Сад стоїть внизу і пісню осені розучує. Підбіжить вітер до оріхів – оріхи ноти ронять пожовклі (П. Тичина); Був колись оріх, а тепер свистун (Номис); Ярина кинула розкушеного оріха додолу і взялася знов нагинати ліщину (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  4. оріх — Орі́х, див. горі́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)