оса

ОСА́, и́, ж.

Чорна з жовтими поперечними смужками перетинчастокрила комаха, що жалить.

Суворо зводиться [кипарис] в мінливі небеса, – А тут, внизу, квітки, янтарна тут оса (М. Рильський);

Чмель виніс з катраги миску свіжого щільника, де копошилося з десяток чорно-жовтих ос (З. Тулуб);

Посеред сіней перекинутий кадібок з грушками .. Кілька з них розчавлені, і на них пасуться жовті оси (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Він аж підскакує, руками відмахується від її слів, ніби перед ним зароїлися оси (О. Гончар);

[Дранко:] Не лізьте осою в вічі! (М. Кропивницький);

Когут якусь хвилину стояв оторопіло. В голові, мов оси, зароїлись тривожні думки (І. Цюпа).

◇ (1) Лі́зти осо́ю в о́чі (д) див. лі́зти;

(2) Як (мов, на́че і т. ін.) оса́:

а) сердитий, роздратований і т. ін.

Чогось вона сьогодні, як оса. Не підступитися (з газ.);

б) (зі сл. лі́зти, вчепи́тися, рої́тися і т. ін.) в'їдливо, невідступно (переслідувати, дошкуляти, набридати і т. ін. кому-небудь).

– Що ж бо ви, мамо, мене [до мене] нині вчепилися, як оса? – відрекла вона, зібравшись якось на відвагу (І. Франко);

Лізе у вічі, мов оса (прислів'я);

В голові мов оси, зароїлись тривожні думки (І. Цюпа);

Причепилась, наче оса. Аж неприємно (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me