1. Словник української мови у 20 томах

осавулиха

ОСАВУ́ЛИХА, и, ж., іст., розм.

Дружина осавули.

Осавулиха навідалась до Кавуна в хату і вхопила під полу два шматки сала (І. Нечуй-Левицький);

Вона забула на той час і про Зінька, і про ласкаву до неї осавулиху (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осавулиха — осаву́лиха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. осавулиха — -и, ж., іст. Жінка осавули. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осавулиха — ОСАВУ́ЛИХА, и, ж., іст. Жінка осавули. Осавулиха навідалась до Кавуна в хату і вхопила під полу два шматки сала (Н.-Лев., II, 1956, 191). Словник української мови в 11 томах