1. Словник української мови у 20 томах

осадчий

ОСА́ДЧИЙ, чого, ч., заст.

Перший поселенець; засновник населеного пункту.

– Вже саме село страх сподобалось мені – в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини (М. Коцюбинський);

– Досить доручити спритному осадчому вивести сюди з Правобережжя потрібних панові людей – і пан матиме і пахолків, і майстрів, і хліборобів, і кого він забажає (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Осадчий — Оса́дчий прізвище Орфографічний словник української мови
  2. осадчий — -чого, ч., заст. 1》 Перший поселенець; засновник населеного пункту. 2》 Довірена особа, що зманювала кріпаків утікати, переселятися на вільні, незаймані землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осадчий — Оса́дчий, -чого, -чому; оса́дчі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. осадчий — ОСА́ДЧИЙ, чого, ч., заст. Перший поселенець; засновник населеного пункту. — Вже саме село страх сподобалось мені — в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. осадчий — Осадчий, -чого м. = осадник. Словник української мови Грінченка