осадчий
оса́дчий
-чого, ч., заст.
1》 Перший поселенець; засновник населеного пункту.
2》 Довірена особа, що зманювала кріпаків утікати, переселятися на вільні, незаймані землі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Осадчий — Оса́дчий прізвище Орфографічний словник української мови
- осадчий — ОСА́ДЧИЙ, чого, ч., заст. Перший поселенець; засновник населеного пункту. – Вже саме село страх сподобалось мені – в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини (М. Словник української мови у 20 томах
- осадчий — Оса́дчий, -чого, -чому; оса́дчі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- осадчий — ОСА́ДЧИЙ, чого, ч., заст. Перший поселенець; засновник населеного пункту. — Вже саме село страх сподобалось мені — в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- осадчий — Осадчий, -чого м. = осадник. Словник української мови Грінченка