1. Словник української мови у 20 томах

осатаніння

ОСАТАНІ́ННЯ, я, с., розм.

Стан за знач. осатані́ти.

Розгортав [боєць] пісок з таким осатанінням, що, коли б можна, жер би його, як найлютішого ворога (Григорій Тютюнник);

Яка жахлива війна! Яке осатаніння навколо! (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осатаніння — осатані́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. осатаніння — -я, с., розм. Стан за знач. осатаніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осатаніння — НЕСАМОВИ́ТІСТЬ (стан несамовитої людини); ШАЛ, ШАЛЕ́НСТВО, ШАЛЕ́НІСТЬ, РАЖ розм. рідко (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІ́ЖЕНІСТЬ, НАВІ́ЖЕНСТВО, СКАЗ підсил. розм., ОСКАЖЕНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ЛІСТЬ підсил. Словник синонімів української мови
  4. осатаніння — ОСАТАНІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. осатані́ти. Розгортав [боєць] пісок з таким осатанінням, що, коли б можна, жер би його, як найлютішого ворога (Тют., Вир, 1964, 316). Словник української мови в 11 томах