осатаніння
НЕСАМОВИ́ТІСТЬ (стан несамовитої людини); ШАЛ, ШАЛЕ́НСТВО, ШАЛЕ́НІСТЬ, РАЖ розм. рідко (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІ́ЖЕНІСТЬ, НАВІ́ЖЕНСТВО, СКАЗ підсил. розм., ОСКАЖЕНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ЛІСТЬ підсил. рідше (від роздратування, гніву і т. ін.). Евеліна в нестямі, схоплена жахною і неспинною несамовитістю, сповзає з ліжка, стає на коліна і запально хреститься (Н. Рибак); Очі (сина) світились такою рішимістю, гнівом і шаленством, що батько, помітивши те все, відступився (А. Шиян); Щезла свідомість. Повна нестяма. Шаленість (М. Коцюбинський); Я говорив до нього як до хворого, боячись чимсь не догодити й викликати новий напад навіженості (Ю. Смолич); Хома відповідає, раптом розлютувавшись до сказу (Ю. Яновський). — Пор. гнів, лють, 1. нестя́ма.
Значення в інших словниках
- осатаніння — осатані́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- осатаніння — -я, с., розм. Стан за знач. осатаніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осатаніння — ОСАТАНІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. осатані́ти. Розгортав [боєць] пісок з таким осатанінням, що, коли б можна, жер би його, як найлютішого ворога (Григорій Тютюнник); Яка жахлива війна! Яке осатаніння навколо! (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- осатаніння — ОСАТАНІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. осатані́ти. Розгортав [боєць] пісок з таким осатанінням, що, коли б можна, жер би його, як найлютішого ворога (Тют., Вир, 1964, 316). Словник української мови в 11 томах