1. Словник української мови у 20 томах

осел

ОСЕ́Л, осла́, ч.

1. Свійська в'ючна тварина родини конячих менша за коня.

І шляхом ві[й]сько, мов гадюки. За герцогинями німота; Хто з соколами на руках, Хто пішки, верхи на ослах (Т. Шевченко);

Знає віл свого пана, осел тзнає ясла свої (Леся Українка);

– Кричав десь осел. Крик .. бився поміж опунцій, такий же колючий, як вони... (М. Коцюбинський).

2. перен., зневажл. Про нерозумну або вперту людину.

[Завадський:] Слухайте, .. по якого чорта нам до анкети того Цимбальського? Таж то скінчений осел (І. Франко);

Під час бурхливої сварки жінка згарячу кричить чоловікові: – Скажи мені, чому ти такий осел? (народний жарт);

– Який я все-таки осел, – подумав біохімік (В. Підмогильний);

// Уживається як лайливе слово.

– Осел ти і більше нічого. Дурень останній (М. Коцюбинський);

Батько гримітиме на цілу квартиру про олухів, .. оболтусів і ослів, яким він сьогодні виставив одиниці (Ю. Смолич).

◇ (1) Бурида́нів осе́л (віслю́к) – вислів, що характеризує людину, яка перебуває у крайній нерішучості та не знає, яке прийняти рішення.

Чіткий сюжет розмило нетрадиційними бажаннями режисера. Він, бідолаха, як буриданів осел, розривається між двома копицями: де ж більше сіна (грошей, слави)? (з газ.);

(2) Скі́нчений осе́л – дуже вперта або нерозумна людина; цілковитий дурень.

[Завадський:] По якого чорта нам до анкети того Цимбальського? Та ж то скінчений осел (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осел — осе́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. осел — Ослюк, віслюк, а. ішак; (напівкінь) мул; (дикий) онагр; (хто) ДУРЕНЬ, УПЕРТЮХ; ослик. Словник синонімів Караванського
  3. осел — див. дурний; упертий Словник синонімів Вусика
  4. осел — осла, ч. 1》 Свійська робоча тварина родини конячих. 2》 перен., зневажл. Про нерозумну або вперту людину. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. осел — Віслюк, (вона) віслюха, (воно) вісля, віслячко Словник чужослів Павло Штепа
  6. осел — о́се́л: ◊ ора́ти як ди́кий о́се́л → орати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. осел — Осел вино носить, а воду п'є. Дурний робить, а мудрі використовують його. Осел — ослом. Дурень дурнем. Дай ослові вівса, а його до бодяків тягне. Натури не зміниш. Осел живиться бодяками. Не всі осли ходять на чотирох ногах. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. осел — ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯ розм., ТУПА́К розм., НЕДОТЕ́ПА розм., НЕТЯ́МА розм., НЕДО́У́МОК розм., НЕДО́У́М розм. рідше, ДУРИ́ЛО розм., ДУ́РНИК розм., ДУРНИ́ЛО розм., ТУМА́Н розм., КЕП розм., ТОВКА́Ч розм. Словник синонімів української мови
  9. осел — Осе́л, осла́; осли́, ослі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. осел — ОСЕ́Л, осла́, ч. 1. Свійська робоча тварина родини конячих. І шляхом ві[й]сько, мов гадюки. За герцогинями німота; Хто з соколами на руках, Хто пішки, верхи на ослах (Шевч., І, 1963, 266). 2. перен., зневажл. Про нерозумну, або вперту людину. Словник української мови в 11 томах
  11. осел — Осел, осла м. Оселъ. Набув, як сокола, а тяжко збути, як осла. Ном. № 10548. Словник української мови Грінченка