оселедець
ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, ч.
1. Невелика морська промислова риба, яку вживають перев. у засоленому або копченому вигляді.
Заробив на сіль до оселедця! (прислів'я);
На столі парувала картопля.., блискотів политий олією оселедець (М. Руденко).
2. Характерна для козаків старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові; чуприна.
Запорожці звали ще чуприну оселедцем, бо як вона довга, то теліпається, неначе оселедець (О. Стороженко);
Корж зупинився на паперті, заправив за ліве вухо чорний, як дьоготь, оселедець (З. Тулуб).
(1) Черво́ний оселе́дець – привід для відвертання уваги, для замилювання очей.
В українській мовній практиці Канади вживають, наприклад, вислів “червоний оселедець”: “Поступок генерала Моргана – ще один червоний оселедець” .. треба знати, що “червоний оселедець” – це калька англійського фразеологізму (з наук.-попул. літ.);
Як кіт з оселе́дцем па́нькатися (вози́тися) див. па́нькатися;
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) оселе́дців (рідко селе́дців) [у бо́чці], перев. зі сл. набити, напхатися і т. ін. – дуже багато, надмірно або тісно (про велику кількість людей, перев. у якомусь приміщенні).
– Погано у нас, Тамаро. Як оселедців, напхали. Тут для шістьох місця мало, а нас тут шістнадцять (А. Хижняк);
Набилось їх там як оселедців у бочці. Ніде стати, нічого не чути (з газ.);
На тапчані не було нікого, та зате на помості набито, мов селедців у бочці, якихось людських істот, що .. важко дихають (І. Франко).
◇ Зароби́ти на сіль до оселе́дця див. заробля́ти;
(3) Си́вий оселе́дець, заст. – стара, навчена життєвим досвідом людина.
Сиві бороди з села переказали нам давню легенду (І. Волошин);
Діди стоять, понуривши голови .. Довгенько думали сиві оселедці, довгенько один на одного зглядували [поглядали] (П. Куліш).
Значення в інших словниках
- оселедець — оселе́дець 1 іменник чоловічого роду, істота риба оселе́дець 2 іменник чоловічого роду зачіска Орфографічний словник української мови
- оселедець — див. волосся Словник синонімів Вусика
- оселедець — [осеиледеиц'] -едз'ц'а, ор. -едзцеим, м. (на) -едз'ц'і, р. мн. -едз'ц'іў Орфоепічний словник української мови
- оселедець — -дця, ч. 1》 Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді. 2》 Старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (перев. у козаків); чуприна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оселедець — оселе́дець → селедець Лексикон львівський: поважно і на жарт
- оселедець — Одна з найуживаніших морських риб, багато видів, що заселяють пн. частини Атлантичного о. та прилеглих морів; довж. 10-50 см; ходить косяком, здійснює далекі мандрівки у пошуках поживи та нерестовищ; вел. господарське значення. Універсальний словник-енциклопедія
- оселедець — як оселе́дців у бо́чці. Дуже багато когось, тісно десь (про велику кількість людей у якомусь приміщенні). Набилось їх там як оселедців у бочці. Ніде стати, нічого не чути (З газети). як оселе́дців. — Погано у нас, Тамаро. Як оселедців, напхали. Фразеологічний словник української мови
- оселедець — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. Словник синонімів української мови
- оселедець — Оселе́дець, -ле́дця; -ле́дці, -ців селе́дець = оселе́дець, -ле́дця Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оселедець — ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, ч. 1. Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді. Заробив на сіль до оселедця! (Укр.. присл.., 1955, 60); На столі парувала картопля.., блискотів политий олією оселедець (Руд., Вітер.., 1958, 291). Словник української мови в 11 томах
- оселедець — Оселе́дець, -дця м. 1) Сельдь. Хоч посолонцювати оселедцем. Ном. № 12121. 2) Хохолъ, пукъ волосъ на выбритой головѣ. Чуб. VII. 412. Знати їх (запорожців) було... по довгому оселедцю з-під шапки. К. ЧР. 261. Словник української мови Грінченка