1. Словник української мови в 11 томах

оселедець

ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, ч.

1. Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді.

Заробив на сіль до оселедця! (Укр.. присл.., 1955, 60);

На столі парувала картопля.., блискотів политий олією оселедець (Руд., Вітер.., 1958, 291).

Як кіт з оселе́дцем па́нькатися (вози́тися і т. ін.) з ким-чим: а) занадто довго займатися чим-небудь;

б) занадто багато приділяти уваги кому-, чому-небудь.

[Кіндрат Антонович:] Панькався зо мною тесть, як кіт з оселедцем (Кроп., II, 1958, 300);

Як (мов і т. ін.) оселе́дців [у бо́чці] — дуже багато (про велику кількість людей у якому-небудь приміщенні).

— Погано у нас, Тамаро. Як оселедців напхали. Тут [у камері] для шістьох місця мало, а нас тут шістнадцять (Хижняк, Тамара, 1959, 134).

2. Старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (перев. у козаків); чуприна.

Запорожці звали ще чуприну оселедцем, бо як вона довга, то теліпається, неначе оселедець (Стор., І, 1957, 265);

Корж зупинився на паперті, заправив за ліве вухо чорний, як дьоготь, оселедець (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оселедець — оселе́дець 1 іменник чоловічого роду, істота риба оселе́дець 2 іменник чоловічого роду зачіска Орфографічний словник української мови
  2. оселедець — див. волосся Словник синонімів Вусика
  3. оселедець — [осеиледеиц'] -едз'ц'а, ор. -едзцеим, м. (на) -едз'ц'і, р. мн. -едз'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  4. оселедець — -дця, ч. 1》 Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді. 2》 Старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (перев. у козаків); чуприна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оселедець — ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, ч. 1. Невелика морська промислова риба, яку вживають перев. у засоленому або копченому вигляді. Заробив на сіль до оселедця! (прислів'я); На столі парувала картопля.., блискотів политий олією оселедець (М. Руденко). Словник української мови у 20 томах
  6. оселедець — оселе́дець → селедець Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. оселедець — Одна з найуживаніших морських риб, багато видів, що заселяють пн. частини Атлантичного о. та прилеглих морів; довж. 10-50 см; ходить косяком, здійснює далекі мандрівки у пошуках поживи та нерестовищ; вел. господарське значення. Універсальний словник-енциклопедія
  8. оселедець — як оселе́дців у бо́чці. Дуже багато когось, тісно десь (про велику кількість людей у якомусь приміщенні). Набилось їх там як оселедців у бочці. Ніде стати, нічого не чути (З газети). як оселе́дців. — Погано у нас, Тамаро. Як оселедців, напхали. Фразеологічний словник української мови
  9. оселедець — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. Словник синонімів української мови
  10. оселедець — Оселе́дець, -ле́дця; -ле́дці, -ців селе́дець = оселе́дець, -ле́дця Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. оселедець — Оселе́дець, -дця м. 1) Сельдь. Хоч посолонцювати оселедцем. Ном. № 12121. 2) Хохолъ, пукъ волосъ на выбритой головѣ. Чуб. VII. 412. Знати їх (запорожців) було... по довгому оселедцю з-під шапки. К. ЧР. 261. Словник української мови Грінченка