оселище
ОСЕ́ЛИЩЕ, а, с.
1. рідко. Місце поселення.
Виходять [люди] на лани раніш, як це робили на старім оселищі.., готуються до передпосівного поливу (Іван Ле).
2. заст. Селище (у 1 знач.).
[Кіндрат:] Нехай живуть [січовики], то наші вартові .. Як ті ченці, що світу відреклися, Так і вони зреклись утіх сім'ї І на межі оселищ християнських Самі себе на службу прирекли (В. Самійленко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оселище — осе́лище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- оселище — -а, с. 1》 рідко.Місце поселення. 2》 заст. Селище. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оселище — СЕЛО́ (населений пункт неміського типу); СЕ́ЛИЩЕ, СЛОБОДА́ заст., розм. (велике село); ПРИСІ́ЛО́К (невелике село біля більшого); ПОСЕ́ЛЕННЯ, ОСЕ́ЛОК, ОСЕ́ЛИЩЕ заст., ВЕСЬ заст., СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСЕ́ЛЯ діал. Словник синонімів української мови
- оселище — ОСЕ́ЛИЩЕ, а, с. 1. рідко. Місце поселення. Виходять [люди] на лани раніш, як це робили на старім оселищі.., готуються до передпосівного поливу (Ле, Міжгір’я, 1953, 499). 2. заст. Селище. [Кіндрат:] Нехай живуть [січовики], то наші вартові.. Словник української мови в 11 томах