1. Словник української мови в 11 томах

оселище

ОСЕ́ЛИЩЕ, а, с.

1. рідко. Місце поселення.

Виходять [люди] на лани раніш, як це робили на старім оселищі.., готуються до передпосівного поливу (Ле, Міжгір’я, 1953, 499).

2. заст. Селище.

[Кіндрат:] Нехай живуть [січовики], то наші вартові.. Як ті ченці, що світу відреклися, Так і вони зреклись утіх сім’ї І на межі оселищ християнських Самі себе на службу прирекли (Сам., II, 1958, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оселище — осе́лище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. оселище — -а, с. 1》 рідко.Місце поселення. 2》 заст. Селище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оселище — ОСЕ́ЛИЩЕ, а, с. 1. рідко. Місце поселення. Виходять [люди] на лани раніш, як це робили на старім оселищі.., готуються до передпосівного поливу (Іван Ле). 2. заст. Селище (у 1 знач.). [Кіндрат:] Нехай живуть [січовики], то наші вартові .. Словник української мови у 20 томах
  4. оселище — СЕЛО́ (населений пункт неміського типу); СЕ́ЛИЩЕ, СЛОБОДА́ заст., розм. (велике село); ПРИСІ́ЛО́К (невелике село біля більшого); ПОСЕ́ЛЕННЯ, ОСЕ́ЛОК, ОСЕ́ЛИЩЕ заст., ВЕСЬ заст., СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСЕ́ЛЯ діал. Словник синонімів української мови