осипатися

ОСИ́ПАТИСЯ див. осипа́тися.

ОСИПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОСИ́ПАТИСЯ, плюся, плешся; мн. оси́плються; док.

1. Те саме, що обсипа́тися 1–3.

І розказують і плачуть .. Як Кирило з старшинами Пудром осипались І в цариці, мов собаки, Патинки лизали (Т. Шевченко);

Тільки на полудень осипався берег і дуже його попідмивало бистриною ріки Підпольної (О. Стороженко);

Снаряди і міни, як вихор комет, Від них осипалась траншея ця бідна... (І. Нехода);

Сухий лес дуже щільний, навіть твердий, і на схилах не осипається, як пісок, а раптово обвалюється вертикальними пластами (з наук.-попул. літ.);

Восени шумів-шумів ліс по-осінньому. Осипалося листя, пішли дощі, холоди (А. Головко);

На завтра вже вони летіли далеко-далеко в вирей [вирій], де літо й зиму одні квітки осипаються, а другі зацвітають... (П. Куліш);

// Мати властивість легко губити своє насіння, плоди на час дозрівання (про рослини).

Цей сорт [пшениці] ранньостиглий і посухостійкий, не вилягає і не осипається (з наук. літ.).

2. Спадати донизу дрібними частинками.

Шибки під молотками осипалися з вікон, як з дерева цвіт (М. Коцюбинський);

Вода іскрилась, осипаючись з весел (Ю. Смолич);

Навіть шерхання снігу, що де-не-де осипався з гілок, окутувало його новими хвилями переляку (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me