1. Словник української мови у 20 томах

осипати

ОСИ́ПАТИ див. осипа́ти.

ОСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. оси́плють; док., кого, що.

Те саме, що обсипа́ти 1, 3, 4.

Давид крутив віялку. Рвав вітер, осипав половою, порошив очі (А. Головко);

Оце коли налітає пілот обпилювати наші плантації, то маю стояти йому за маяка. Аби не лишав огріхів, аби осипав наші буряки рівненько (О. Гончар);

Сумує тернина і, немов слізьми, осипає засмучену пару своїм білим цвітом (С. Васильченко);

Вона .. притиснула до грудей Павлика, осипаючи його поцілунками і сльозами (М. Стельмах);

Навіть коли був малим, не осипала Данька ласками так, як оце нині (О. Гончар);

Селянин одвернувся, .. занокав на коня, осипав його докорами (Ю. Збанацький);

Місяць різав тополі турецьким ятаганом, і вони осипали на сонні хати голубу імличку (Григорій Тютюнник);

Дівчина задумано погладила пухнасті котики, а вони осипали на руку і землю холод краплин (М. Стельмах);

Вони [нейлонові ялинки] .. не осипають глицю на підлогу (І. Муратов);

* Образно. Воно [сонце] .. обдало їх хвилями блискучого світу, наче гарячим золотим дощем осипало (Панас Мирний).

(1) Осипа́ти (обдава́ти, покрива́ти, окрива́ти і т. ін.) поцілу́нками кого, що – гаряче цілувати.

– Не плачте! – лепетала вона своїм нетвердим язичком і обдавала уперед вже матір поцілунками (Панас Мирний);

Тільки ловила [мати] діток коло себе, схоплювала та й поцілунками всипала та усе голосніш ридала (Марко Вовчок);

– Може, й голова злетить к чорту... – Не дай боже! Що ти говориш? – жахалася Орися, пригортаючи до себе його кучмату голову та покриваючи її поцілунками (Григорій Тютюнник).

◇ [Аж] [як (мов, ні́би і т. ін.)] жа́ром ([гаря́чим] при́ском) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) див. обсипа́ти;

Обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом див. обсипа́ти;

Обсипа́ти (осипа́ти) / обси́пати (оси́пати) по́глядом див. обсипа́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осипати — оси́пати дієслово доконаного виду осипа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. осипати — Обкидати, обтрушувати, посипати; (цвітсям) укривати, устеляти; (листя) скидати, струшувати; тлк. ОБСИПАТИ, обсідати, оточувати. Словник синонімів Караванського
  3. осипати — I ос`ипатидив. осипати. II осип`ати-аю, -аєш, недок., осипати, -плю, -плеш; мн. осиплють; док., перех. Те саме, що обсипати 1), 3), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. осипати — обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ((гаря́чим) при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Фразеологічний словник української мови
  5. осипати — ОТОЧИ́ТИ (розташуватися, зайняти місце навколо кого-, чого-небудь), ОБСТУПИ́ТИ (ОСТУПИ́ТИ), ОПА́СТИ (ОБПА́СТИ), ОБТО́ВПИТИ розм., ОБСТА́ТИ розм., ОБСИ́ПАТИ (ОСИ́ПАТИ) рідше, ОКО́ЛИТИ рідко, ОБЛІПИ́ТИ підсил. розм., ОБЛИ́ПНУТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. осипати — ОСИ́ПАТИ див. осипа́ти. ОСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. оси́плють; док., перех. Те саме, що обсипа́ти 1, 3, 4. Давид крутив віялку. Словник української мови в 11 томах
  7. осипати — Осипа́ти, -па́ю, -єш сов. в. оси́пати, -плю, -леш, гл. = обсипати. Знати, знати козацьку хату скрізь десяту: вона соломою не покрита, приспою не осипана. О. 1861. V. 8. Словник української мови Грінченка