осипати

ОСИ́ПАТИ див. осипа́ти.

ОСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. оси́плють; док., перех. Те саме, що обсипа́ти 1, 3, 4.

Давид крутив віялку. Рвав вітер, осипав половою, порошив очі (Головко, II, 1957, 77);

Оце коли налітає пілот обпилювати наші плантації, то маю стояти йому за маяка. Аби не лишав огріхів, аби осипав наші буряки рівненько (Гончар, І, 1954, 489);

Сумує тернина і, немов слізьми, осипає засмучену пару своїм білим цвітом (Вас., І, 1959, 114);

Вона.. притиснула до грудей Павлика, осипаючи його поцілунками і сльозами (Стельмах, II, 1962, 276);

Навіть коли був малим, не осипала Данька ласками так, як оце нині (Гончар, II, 1959, 199);

Селянин одвернувся,.. занокав на коня, осипав його докорами (Збан., Сеспель, 1961, 312);

Місяць різав тополі турецьким ятаганом, і вони осипали на сонні хати голубу імличку (Тют., Вир, 1964, 468);

Дівчина задумано погладила пухнасті котики, а вони осипали на руку і землю холод краплин (Стельмах, І, 1962, 343);

Вони [нейлонові ялинки].. не осипають глицю на підлогу (Мур., Осінні сурми, 1964, 95);

*Образно. Воно [сонце].. обдало їх хвилями блискучого світу, наче гарячим золотим дощем осипало (Мирний, II, 1954, 70).

Осипа́є (оси́пало) жа́ром (моро́зом, хо́лодом і т. ін.) кого — те саме, що Обсипа́є (обси́пало) жа́ром (моро́зом, хо́лодом і т. ін.) ( див. обсипа́ти).

То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине.. (Мирний, І, 1949, 320);

Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (Стельмах, II, 1962, 348);

Осипа́ти (оси́пати) по́глядом кого — те саме, що Обсипа́ти (обси́пати) по́глядом ( див. обсипа́ти).

І вже як хто їй потрібен, то так і осяйне! Так і осипле поглядом та усміхом (Дн. Чайка, Тв., 1960, 82);

Сяючі погляди, якими Шура осипала Черниша на вогневій, так досі й сяяли на ньому (Гончар, III, 1959, 410).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осипати — оси́пати дієслово доконаного виду осипа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. осипати — Обкидати, обтрушувати, посипати; (цвітсям) укривати, устеляти; (листя) скидати, струшувати; тлк. ОБСИПАТИ, обсідати, оточувати. Словник синонімів Караванського
  3. осипати — I ос`ипатидив. осипати. II осип`ати-аю, -аєш, недок., осипати, -плю, -плеш; мн. осиплють; док., перех. Те саме, що обсипати 1), 3), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. осипати — ОСИ́ПАТИ див. осипа́ти. ОСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. оси́плють; док., кого, що. Те саме, що обсипа́ти 1, 3, 4. Давид крутив віялку. Рвав вітер, осипав половою, порошив очі (А. Словник української мови у 20 томах
  5. осипати — обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ((гаря́чим) при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Фразеологічний словник української мови
  6. осипати — ОТОЧИ́ТИ (розташуватися, зайняти місце навколо кого-, чого-небудь), ОБСТУПИ́ТИ (ОСТУПИ́ТИ), ОПА́СТИ (ОБПА́СТИ), ОБТО́ВПИТИ розм., ОБСТА́ТИ розм., ОБСИ́ПАТИ (ОСИ́ПАТИ) рідше, ОКО́ЛИТИ рідко, ОБЛІПИ́ТИ підсил. розм., ОБЛИ́ПНУТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  7. осипати — Осипа́ти, -па́ю, -єш сов. в. оси́пати, -плю, -леш, гл. = обсипати. Знати, знати козацьку хату скрізь десяту: вона соломою не покрита, приспою не осипана. О. 1861. V. 8. Словник української мови Грінченка