осиплий
ОСИ́ПЛИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. акт. до оси́пнути.
Осиплий від співів голос.
2. Те саме, що охри́плий 2; хрипкий.
– Несу! – обізвався з глибини десь низький, осиплий голос (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me