1. Словник української мови в 11 томах

осиплий

ОСИ́ПЛИЙ, а, е, рідко. Те саме, що охри́плий 2; хрипкий.

— Несу! — обізвався з глибини десь низький, осиплий голос (Коцюб., II, 1955, 366).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осиплий — оси́плий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. осиплий — ОСИ́ПЛИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. акт. до оси́пнути. Осиплий від співів голос. 2. Те саме, що охри́плий 2; хрипкий. – Несу! – обізвався з глибини десь низький, осиплий голос (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах