осиротілий
ОСИРОТІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до осироті́ти.
Вона без міри любила й жаліла свого єдиного, рано осиротілого онука (В. Козаченко);
// у знач. прикм.
Саливон, котрий, лишившися в Мирославі без усіх трьох синів-соколів, осиротілий, зразу підупав і постарів (О. Ільченко);
Важко переступаючи по сипкому піску.., Орест Кіндратович брів углиб острівця, самотній, осиротілий (І. Волошин).
2. у знач. прикм., перен. Який став безлюдним, пустим; опустілий.
На спустілих коліях кілька навантажених і стільки ж порожніх платформ. Усе покинуте, осиротіле (Іван Ле);
Тихий, осиротілий двір Оксани, повз який Середі довелось іти, ще більше пригнітив його (Д. Бедзик);
Темно-коричневими клаптями стеляться на обрії осиротілі гайки, хутірці... (М. Олійник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- осиротілий — осироті́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- осиротілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до осиротіти. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм., перен. Який став безлюдним, пустим; опустілий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осиротілий — Осироті́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- осиротілий — ОСИРОТІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до осироті́ти. Вона без міри любила й жаліла свого єдиного, рано осиротілого онука (Коз., Блискавка, 1962, 63); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах
- осиротілий — Осиротілий, -а, -е Осиротѣлый. Левиц. І. 404. Словник української мови Грінченка