1. Великий тлумачний словник сучасної мови

осиротілий

осироті́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до осиротіти.

|| у знач. прикм.

2》 у знач. прикм., перен. Який став безлюдним, пустим; опустілий.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осиротілий — осироті́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. осиротілий — ОСИРОТІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до осироті́ти. Вона без міри любила й жаліла свого єдиного, рано осиротілого онука (В. Козаченко); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  3. осиротілий — Осироті́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. осиротілий — ОСИРОТІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до осироті́ти. Вона без міри любила й жаліла свого єдиного, рано осиротілого онука (Коз., Блискавка, 1962, 63); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах
  5. осиротілий — Осиротілий, -а, -е Осиротѣлый. Левиц. І. 404. Словник української мови Грінченка