1. Словник української мови у 20 томах

осквернення

ОСКВЕ́РНЕННЯ, я, с., книжн.

Дія і стан за знач. оскверни́ти і оскверни́тися.

Ізяслав десь уже мчав до Києва. Довга путь його значилася руйнуванням селищ, грабунками, оскверненням святинь (П. Загребельний);

Осквернення могил предків вважалося [у скіфів] найтяжчим злочином і суворо каралося (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осквернення — оскве́рнення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. осквернення — -я, с., книжн. Дія і стан за знач. оскверняти, осквернити і осквернятися, осквернитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осквернення — ОСКВЕ́РНЕННЯ, я, с., книжн. Дія і стан за знач. оскверня́ти, оскверни́ти і оскверня́тися, оскверни́тися. Осквернення могил предків [у скіфів] вважалося найтяжчим злочином і суворо каралося (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 160). Словник української мови в 11 томах