оскілок
ОСКІ́ЛОК, лка, ч., рідко.
Відбитий, відколотий шматок чого-небудь твердого; скалка, тріска.
Біля каганця сидів сивий дід, оскілком з очеретини підтягав ганчір'яного ґнота (Іван Ле);
* Образно. Рудіє небо. Пісно звідтіля Присвічує молодика оскілок (В. Мисик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оскілок — оскі́лок іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- оскілок — Скалка, уламок, оприск Словник чужослів Павло Штепа
- оскілок — диви́тися оскі́лками на кого, заст. Виявляти неприязнь, ворожість і т. ін. до кого-небудь. Харон, таких гостей уздрівши, оскілками на їх дививсь (І. Котляревський). Фразеологічний словник української мови
- оскілок — ОСКО́ЛОК (ОСКІ́ЛОК рідше) (дрібна частина бомби, снаряда, міни, що розірвалася), СКА́ЛКА, УЛА́МОК, ВІДЛА́МОК. Осколком йому знесло із голови смушеву шапку (Григорій Тютюнник); Його поранено скалками в ліву ногу (В. Словник синонімів української мови
- оскілок — ОСКІ́ЛОК, лка, ч., рідко. Відбитий, відколотий шматок чого-небудь твердого; скалка, тріска. Біля каганця сидів сивий дід, оскілком з очеретини підтягав ганчір’яного гнота (Ле, Україна, 1940, 204); *Образно. Рудіє небо. Словник української мови в 11 томах
- оскілок — Оскілок, -лка м. Въ выраженіи оскілками дивитись. Первоначально: оскаливъ зубы, а затѣмъ — враждебно, недружелюбно смотрѣть. Харон, таких гостей уздрівши, оскілками на них дививсь; як бик скажений заревівши, запінивсь дуже і озливсь. Котл. Ен. III. 35. Словник української мови Грінченка