1. Словник української мови у 20 томах

ослизлий

ОСЛИ́ЗЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до осли́знути.

По рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір'я й гадючі линовища (М. Коцюбинський);

// у знач. прикм.

Припавши грудьми до холодної, ослизлої землі, почав [Білогруд] відганяти від себе тягучі думи (Ю. Бедзик);

Звільна котиться бричка по ослизлій дорозі (І. Франко);

На господаря зирнув ослизлим оком старий кінь і тихо заіржав (П. Панч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ослизлий — осли́злий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ослизлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до ослизнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ослизлий — ОСЛИ́ЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до осли́знути. По рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір’я й гадючі линовища (Коцюб. Словник української мови в 11 томах