ослизлий
ОСЛИ́ЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до осли́знути.
По рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір’я й гадючі линовища (Коцюб., І, 1955, 361);
Припавши грудьми до холодної, ослизлої землі, почав [Білогруд] відганяти від себе тягучі думи (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 240);
Звільна котиться бричка по ослизлій дорозі (Фр., VII, 1951, 289);
На господаря зирнув ослизлим оком старий кінь і тихо заіржав (Панч, II, 1956. 13).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ослизлий — осли́злий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- ослизлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до ослизнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ослизлий — ОСЛИ́ЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до осли́знути. По рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір'я й гадючі линовища (М. Коцюбинський); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах