ослонець
ОСЛО́НЕЦЬ, нця, ч., рідко.
Зменш. до ослі́н.
Скрізь без ладу розстановлені меблі: стільці, ослонці, канапи (С. Васильченко);
Краля сіла на ослонці (І. Манжура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me