ослонець

ОСЛО́НЕЦЬ, нця, ч., рідко.

Зменш. до ослі́н.

Скрізь без ладу розстановлені меблі: стільці, ослонці, канапи (С. Васильченко);

Краля сіла на ослонці (І. Манжура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me