осліп
О́СЛІП¹, у, ч., рідко.
Осліплення, засліпленість.
В осліпі своєму [від ревнощів] наважилась вона зрадливця .. смертю укарати (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
О́СЛІП², присл., рідко.
Сліпо, несвідомо.
А іноді він їй і боки наб'є так, що вона біжить од його [нього] осліп (Ганна Барвінок);
Якби .. бовкнув несподівано дзвін або розрізав густе повітря постріл рушниці, люди вибігли б з хат та кинулись осліп одні на одних (М. Коцюбинський);
То буде потім... Потім? А зараз осліп кинутися, мов у жертовне вогнище? (Василь Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- осліп — на осліп: очертя голову [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- осліп — о́сліп 1 іменник чоловічого роду засліпленість рідко о́сліп 2 прислівник несвідомо незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- осліп — див. навмання Словник синонімів Вусика
- осліп — I -у, ч., рідко. Осліплення, засліпленість. II присл., рідко. Сліпо, несвідомо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осліп — О́СЛІП¹, у, ч., рідко. Осліплення, засліпленість. О́СЛІП², присл., рідко. Сліпо, несвідомо. Якби.. бовкнув несподівано дзвін або розрізав густе повітря постріл рушниці, люди вибігли б з хат та кинулись осліп одні на одних (Коцюб., II, 1955, 73). Словник української мови в 11 томах
- осліп — I. Осліп, -пу м. Ослѣпленіе. Забувши всю біду, що ми йому не раз ув осліпі чинили. К. Дз. 177. --------------- II. Осліп нар. Слѣпо, очертя голову, наобумъ. Біжить од його осліп. Г. Барв. 113. Тиснулися осліп до штурму. Словник української мови Грінченка