осліп

Значення в інших словниках

1. осліп — на осліп: очертя голову [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
2. осліп — о́сліп 1 іменник чоловічого роду засліпленість рідко о́сліп 2 прислівник несвідомо незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
3. осліп — див. навмання Словник синонімів Вусика
4. осліп — О́СЛІП¹, у, ч., рідко. Осліплення, засліпленість. В осліпі своєму [від ревнощів] наважилась вона зрадливця .. смертю укарати (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо). О́СЛІП², присл., рідко. Сліпо, несвідомо. Словник української мови у 20 томах
5. осліп — О́СЛІП¹, у, ч., рідко. Осліплення, засліпленість. О́СЛІП², присл., рідко. Сліпо, несвідомо. Якби.. бовкнув несподівано дзвін або розрізав густе повітря постріл рушниці, люди вибігли б з хат та кинулись осліп одні на одних (Коцюб., II, 1955, 73). Словник української мови в 11 томах
6. осліп — I. Осліп, -пу м. Ослѣпленіе. Забувши всю біду, що ми йому не раз ув осліпі чинили. К. Дз. 177. --------------- II. Осліп нар. Слѣпо, очертя голову, наобумъ. Біжить од його осліп. Г. Барв. 113. Тиснулися осліп до штурму. Словник української мови Грінченка