1. Словник української мови у 20 томах

осмілюватися

ОСМІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ОСМІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОСМІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док.

Набиратися сміливості, рішучості зробити що-небудь.

Вони рідко коли осмілювалися зиркнути на мене (І. Франко);

– А якого гаспида ти там стогнеш? – пита його Настуся, дивуючись, що її дурень та осміляється без спросу лізти на піч (Г. Квітка-Основ'яненко);

Дуже розсердилася сім'я на сина, що осмілився на свавільство таке, нікого не спитався, розпорядився грішми (К. Гордієнко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осмілюватися — осмі́люватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. осмілюватися — див. наважуватися Словник синонімів Вусика
  3. осмілюватися — -ююся, -юєшся і осмілятися, -яюся, -яєшся, недок., осмілитися, -люся, -лишся, док. Набиратися сміливості, рішучості зробити що-небудь. Осмілююсь запитати (довести і т. ін.) — застаріла формула звертання до сановної особи, що вживалася для підкреслення обережності, скромності того, хто звертається. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. осмілюватися — Важитися, зважуватися, зважитися, позважуватися, наважуватися, наважитися, понаважуватися Словник чужослів Павло Штепа
  5. осмілюватися — НАВА́ЖИТИСЯ з інфін. (переборюючи вагання і побоювання, набратися рішучості для здійснення якогось учинку), ЗВА́ЖИТИСЯ з інфін. і на що, РІШИ́ТИСЯ з інфін. і на що, розм., ПЕРЕМОГТИ́СЯ перев. без додатка, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ з інфін., розм. Словник синонімів української мови
  6. осмілюватися — ОСМІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ОСМІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОСМІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. Набиратися сміливості, рішучості зробити що-небудь. Вони рідко коли осмілювалися зиркнути на мене (Фр., II, 1950, 19); — А якого гаспида ти там стогнеш?... Словник української мови в 11 томах