осмілювати
ОСМІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш і ОСМІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСМІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого, рідко.
Надавати сміливості, упевненості в собі; підбадьорювати.
[Хілон:] Ся порада, учителю, осмілює мене. Признаюся тобі: я не покину науки (Леся Українка);
Той перехід Мартина осмілив і Мирона, і він перейшов через воду і побіг горі огородом додому (І. Франко);
// діал. Заохочувати.
Отак почала стара .. осмілювати молодята [молодят] та наводити їх на думку, що були би собі добра пара (О. Маковей).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- осмілювати — осмі́лювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- осмілювати — -юю, -юєш і осміляти, -яю, -яєш, недок., осмілити, -лю, -лиш, док., перех., рідко. Надавати сміливості, упевненості в собі; підбадьорювати. || діал. Заохочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осмілювати — ОСМІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш і ОСМІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСМІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., рідко. Надавати сміливості, упевненості в собі; підбадьорювати. [Xілон:] Ся порада, учителю, осмілює мене. Признаюся тобі: я не покину науки (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах