1. Словник української мови у 20 томах

осовілий

ОСОВІ́ЛИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. акт. до осові́ти.

2. у знач. прикм. Сонний, напівсвідомий.

Часом Галя цілу ніч продумає так, приливаючи думки гарячими слізьми, і на другий день устане з червоними осовілими очима, з невиспаною головою (Панас Мирний);

// Властивий сонній, напівсвідомій людині.

Осовілий погляд.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осовілий — осові́лий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. осовілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до осовіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осовілий — Оспалий, збаранілий Словник чужослів Павло Штепа
  4. осовілий — ОСОВІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до осові́ти. Часом Галя цілу ніч продумає так, приливаючи думки гарячими слізьми, і на другий день устане з червоними осовілими очима, з невиспаною головою (Мирний, IV, 1955, 75). Словник української мови в 11 томах