оспалий
ОСПА́ЛИЙ, а, е, рідко.
1. Сонливий, сонний.
Там-то невістка, там-то оспала, якби єї [її] не збудила, то б рано не встала (з народної пісні);
* Образно. Сніг де-не-де лиш біліє, водиця шемріє-говорить і будить оспалую землю (Дніпрова Чайка);
// Заспаний, одутлий від сну (про обличчя).
За столиком вахмістр з лицем оспалим, безсилим, З очима скляними старого п'яниці (Л. Первомайський).
2. Байдужий до всього; апатичний, млявий, в'ялий.
[Павло:] А що твій син такий оспалий сьогодні? За цілу бесіду рота не роззявляв (М. Костомаров);
[Валент:] Здаюсь байдужим до змагань за віру, між ідолян і християн одмінком холодним та оспалим я блукаю... Ніхто не знає, що́ в мені кипить! (Леся Українка);
Ось у оцій перехідній кімнаті На їх чекав оспалий повний лікар З погаслою сигарою в зубах (І. Вирган).
Значення в інших словниках
- оспалий — оспа́лий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- оспалий — -а, -е, рідко. 1》 Сонливий, сонний. || Заспаний, одутлий від сну (про обличчя). 2》 Байдужий до всього; апатичний, в'ялий, млявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оспалий — Сонливий; лінивий, нєрадивий, марнолюбний Словник застарілих та маловживаних слів
- оспалий — ЗА́СПАНИЙ (який ще не зовсім прокинувся; про обличчя, очі і т. ін. — який має на собі сліди сну), ЗАДРІ́МАНИЙ рідше, РОЗІ́СПАНИЙ підсил. розм.; ОСПА́ЛИЙ рідко (перев. про обличчя). Словник синонімів української мови
- оспалий — ОСПА́ЛИЙ, а, е, рідко. 1. Сонливий, сонний. Сніг де-не-де лиш біліє, водиця шемріє-говорить і будить оспалую землю (Дн. Чайка, Тв., 1960, 188); // Заспаний, одутлий від сну (про обличчя). Словник української мови в 11 томах
- оспалий — Оспалий, -а, -е 1) Сонливый. 2) Вялый, лѣнивый, безпечный. Там то невістка, там то оспала, як би її не збудила, то б рано не встала. Чуб. V. 757. Словник української мови Грінченка