1. Словник української мови у 20 томах

остаркуватий

ОСТА́РКУВАТИЙ, а, е.

Який здається старішим, ніж є насправді.

Вона натякнула Фесенкові, що Христина, хоч гарна й на виду не остаркувата, але вже доволі-таки стара (І. Нечуй-Левицький);

– Давай, Маріє, їм чаю.., – востаннє озираючи себе в дзеркалі, промовила Любов Прохорівна до остаркуватої Марії (Іван Ле);

Світло ліхтаря падало на обличчя, і Вероніка здавалась остаркуватою (П. Кочура);

// Такий, як у старого, старих (про обличчя).

Пригадала [Маруся], що, певно, трясеться у нього воло під молодим, але вже остаркуватим лицем (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. остаркуватий — оста́ркуватий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. остаркуватий — див. підстаркуватий Словник синонімів Вусика
  3. остаркуватий — -а, -е, рідко. Який здається старішим, ніж є насправді. || Такий, як у старого, старих (про обличчя). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. остаркуватий — ОСТА́РКУВАТИЙ, а, е, рідко. Який здається старішим, ніж є насправді. Вона натякнула Фесенкові, що Христина, хоч гарна й на виду не остаркувата, але вже доволі-таки стара (Н.-Лев., V, 1966, 244); — Давай, Маріє, їм чаю.. Словник української мови в 11 томах