остаркуватий
ОСТА́РКУВАТИЙ, а, е, рідко. Який здається старішим, ніж є насправді.
Вона натякнула Фесенкові, що Христина, хоч гарна й на виду не остаркувата, але вже доволі-таки стара (Н.-Лев., V, 1966, 244);
— Давай, Маріє, їм чаю.., — востаннє озираючи себе в дзеркалі, промовила Любов Прохорівна до остаркуватої Марії (Ле, Міжгір’я, 1953, 193);
Світло ліхтаря падало на обличчя, і Вероніка здавалась остаркуватою (Кочура, Родина.., 1962, 52);
// Такий, як у старого, старих (про обличчя).
Пригадала [Маруся], що, певно, трясеться у нього воло під молодим, але вже остаркуватим лицем (Хотк., II, 1966, 128).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- остаркуватий — оста́ркуватий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- остаркуватий — див. підстаркуватий Словник синонімів Вусика
- остаркуватий — -а, -е, рідко. Який здається старішим, ніж є насправді. || Такий, як у старого, старих (про обличчя). Великий тлумачний словник сучасної мови
- остаркуватий — ОСТА́РКУВАТИЙ, а, е. Який здається старішим, ніж є насправді. Вона натякнула Фесенкові, що Христина, хоч гарна й на виду не остаркувата, але вже доволі-таки стара (І. Нечуй-Левицький); – Давай, Маріє, їм чаю.. Словник української мови у 20 томах