остача
ОСТА́ЧА, і, ж.
1. Залишок від чого-небудь; лишок.
– Не враждуй на мене, молодичко, – казала вона, доручаючи Прісьці остачу зароблених грошей – три карбованці (Л. Яновська);
Всіх яблук не розпродали і остачу довелось везти додому (А. Шиян);
// рідко. Частина, відрізок, що залишається до кінця чого-небудь; решта.
Зажурилася, тяжко замислилася [Горпина], як його хоч остачу віку свого без гріха прожити (Л. Яновська);
// рідко. Те, що залишилося від чогось минулого; пережиток.
– Невже це в вас остача якихось бабських забобонів? (І. Нечуй-Левицький).
2. мат. Величина, одержувана при відніманні від діленого добутку дільника на частку.
– Двісті двадцять два, два в остачі! – урочисто оголошує Ксеня (М. Стельмах).
○ (1) Без оста́чі, у знач. присл.:
а) те саме, що Без оста́нку (див. оста́нок).
Темні очі [дівчини] вбирають в себе людину без остачі (Ю. Яновський);
б) колі ділене повністю ділиться на частку.
Вже кінчає [Галя] писати, коли .. Неля Чернявська шепоче: – Галю, покажи, а то в мене ділення без остачі не виходить! (О. Іваненко);
Високосними роками в юліанському календарі є ті роки, номери яких без остачі діляться на чотири (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- остача — оста́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- остача — Залишок, лишок, жм. ощадок; (чого) Р. решта, рештка; МАТ. різниця. Словник синонімів Караванського
- остача — див. залишок Словник синонімів Вусика
- остача — -і, ж. 1》 Залишок від чого-небудь; лишок. || рідко. Частина, відрізок, що залишається до кінця чого-небудь; решта. || рідко. Те, що залишилося від чогось минулого; пережиток. 2》 мат. Величина, одержувана внаслідок віднімання від діленого добутку дільника на частку. || Те саме, що різниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- остача — ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн. Словник синонімів української мови
- остача — Оста́ча, -чі, -чі, -чею; -та́чі, -та́ч Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- остача — ОСТА́ЧА, і, ж. 1. Залишок від чого-небудь; лишок. — Не враждуй на мене, молодичко, — казала вона, доручаючи Прісьці остачу зароблених грошей — три карбованці (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
- остача — Оста́ча, -чі ж. Остатокъ. У попа здачі, як у шевця остачі. Чуб. І. 280. Словник української мови Грінченка