остов
О́СТОВ, а, ч.
Внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються всі інші її складові частини; каркас, кістяк.
Громов надписує ящик своїми ініціалами .. Таку ж позначку він робить і на остові свого верстата (В. Кучер);
Коли розкопали підступи до вмурованих в землю остовів.., три ліхтарі знайшлося (Г. Колісник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- остов — о́стов іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- остов — (корабля) кістяк, (твору) основа, див. остоя Словник чужослів Павло Штепа
- остов — -а, ч. Внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються всі інші її складові частини; каркас, кістяк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- остов — КАРКА́С (металева або дерев'яна основа якоїсь речі, споруди, машини тощо), КІСТЯ́К, СКЕЛЕ́Т, КОРО́БКА (основа будівлі); О́СТОВ (внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін.); КО́РПУС (основа чи оболонка машини, механізму тощо). Словник синонімів української мови
- остов — О́СТОВ, а, ч. Внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються всі інші її складові частини; каркас. Громов надписує ящик своїми ініціалами.. Таку ж позначку він робить і на остові свого верстата (Кучер, Чорноморці, 1956, 455). Словник української мови в 11 томах